Зареєструватись    Увійти
Авторизація

Класифікація непрохідності кишечника

Категорія: Невідкладна хірургічна допомога населенню
Класифікація непрохідності кишечника
З усіх найбільш частих гострих хірургічних захворювань органів черевної порожнини гостра непрохідність кишечника дає найвищу летальність (середній показник післяопераційної летальності по країні склав в 1981 10,8%, а в 1986 - 8,6%). Головною причиною цього є несвоєчасна діагностика. Однак це жодною мірою не применшує значення адекватної хірургічної тактики, передопераційної підготовки, операції та післяопераційного лікування хворого.
Існує чимало різних класифікацій непрохідності кишечника, причому в основі їх побудові лежать різноманітні фактори. Так, Вайль (1889) розрізняв странгуляційну і обтураційну непрохідність кишечника. В.Е. Саліщев (1948), Д.П. Федорович (1956), об'єднуючи ці дві форми в одну - механічну, виділяють додатково динамічну, а в ній - спастичну і паралітичну непрохідність кишечника, Д.П. Чухриенко (1958) запропонував класифікацію непрохідності кишечника за походженням (вроджена і набута), механізму виникнення (механічна та динамічна зі спастичною і паралітичною формами), станом кровообігу (обтураційна, странгуляційна і поєднана), клінічним перебігом (часткова і повна з гострою, під гострою, хронічною і рецидивуючою формами).
Для практичної роботи найбільш прийнятні класифікації, в яких виділяють механічну і динамічну форми гострої непрохідності кишечника. Такий поділ одразу налаштовує хірурга на активну або консервативну тактику. При цьому обов'язково підрозділ механічної форми на странгуляційну і обтураційну. Як тільки встановлено (або не може бути відкинутий) факт странгуляції, виконують екстрену операцію. При обтураційній непрохідності протягом ряду годин можна провести передопераційну підготовку, виконати додаткове обстеження з метою уточнення характеру та обсягу майбутньої операції.
В основі механічної непрохідності кишечника лежить фізична перешкода до просування кишкового вмісту. Динамічна (тобто функціональна) непрохідність є наслідком порушення насамперед моторної функції травного каналу, в результаті чого пасаж по кишечнику припиняється. Тому лікувальна тактика повинна бути спрямована в першу чергу на відновлення перистальтики кишечника.
Враховуючи викладене, класифікація гострої непрохідності кишечника повинна бути максимально простою і зручною. Ми пропонуємо наступну класифікацію гострої непрохідності кишечника: 1) механічна (странгуляційна, обтураційна, змішана), 2) динамічна (функціональна).
Странгуляційна непрохідність характеризується розладом кровообігу в залученій петлі, причому порушення кровообігу може бути повним, коли петля цілком вимикається з циркуляції, або частковим, наприклад при порушенні лише венозного відтоку при збереженій артеріальній притоці. Різновидом странгуляційної непрохідності є завороти, вузлові утворення, різного роду утиски кишкових петель (защемлена грижа).
При обтураційній непрохідності відбувається закриття просвіту кишки ззовні або зсередини без залучення в процес судин кишки. Тому на відміну від странгуляційної непрохідності вона протікає не настільки бурхливо і в клінічній картині на перше місце виступають симптоми порушеного пасажу по кишечнику (тривала переймоподібна біль, метеоризм і пр.), а не симптоми деструкції кишки і перитоніту.
Обтурація кишки може виникнути в результаті закриття її просвіту пухлиною, клубком глистів, жовчними або каловими каменями або за рахунок здавлення ззовні будь-яким новоутворенням, рубцевим тяжем і т. п.
У наведеній класифікації серед механічних видів непрохідності кишечника виділена змішана форма, при якій поєднуються ознаки странгуляційної і обтураційної непрохідності. До неї слід віднести інвагінацію і спайкову непрохідність. Наприклад, простий перегин кишки спайками у вигляді двостволки може зумовити її непрохідність. З іншого боку, рубцево-спайковий тяж, крім закриття просвіту кишки, може викликати здавлення залученою петлі і розлад кровообігу. Інвагінація, як правило, з перших годин протікає як чиста обтураційна непрохідність і лише пізніше в голівці інвагіната наступають ішемічні порушення.
При механічній, особливо странгуляційній, гострій непрохідності кишечника важливо розрізняти високу і низьку непрохідність, враховуючи неоднакову тяжкість перебігу захворювання (більш важко протікає висока непрохідність).
Під функціональною непрохідністю кишечника розуміють патологічний стан, в основі якого лежить порушення моторної діяльності кишечника, що обумовлює його непрохідність при відсутності механічної перешкоди.
Порушення моторної діяльності кишечника можуть проявлятися у вигляді гіпермоторних (посилена перистальтика, спазм) або гіпомоторних реакцій (парез, параліч), а також їх поєднань, коли одночасно одні ділянки кишки знаходяться в стані спазму або гіперперистальтикою, інші - у стані парезу.
Гіпермоторні і змішані реакції можуть служити пусковим механізмом у розвитку механічної непрохідності кишечника - завороту, вузлових утворень, інвагінації та ін.
Гіпомоторна реакції призводять до розвитку паралітичної функціональної непрохідності, значення якої в хірургічній практиці надзвичайно велике. Це пояснюється не тільки загальновідомими труднощами диференціальної діагностики динамічної та механічної непрохідності кишечника, а й тим, що прогресуюча паралітична непрохідність сама по собі створює безпосередню загрозу для життя. У патогенезі перитоніту і механічної непрохідності (як у не оперованих, так і у оперованих хворих) функціональна паралітична непрохідність має часом вирішальне значення. Нарешті, вона є найбільш частим і важким ускладненням не тільки екстрених, а й так званих планових втручань або може розвиватися за будь-якої гострої хірургічної патології органів черевної порожнини, включаючи травматичні ушкодження.
Порушення моторної діяльності кишечника можуть бути обумовлені всілякими впливами: центральними, рефлекторними, гуморальними, нейрогуморальними. Найчастіше спостерігається поєднання цих чинників.
Певне уявлення про патологічні процеси, які можуть викликати функціональну непрохідність кишечника, дає класифікація В.І. Петрова (1964).
1. Непрохідність, яка виникає внаслідок порушення кровообігу в брижі:
а) тромбоз і емболія брижових судин;
б) метастази раку в брижі.
2. Непрохідність, яка виникає внаслідок інтоксикації організму:
а) харчові отруєння, отруєння свинцем та іншими отрутами;
б) загальний і місцевий перитоніт.
3. Непрохідність, яка виникає внаслідок захворювань і травм різних органів і систем організму:
а) захворювання шлунка та кишечника (апендицит, ентерит, коліт);
б) захворювання інших органів черевної порожнини (гепатит, цистит);
в) захворювання органів поза очеревинної області (панкреатит, пієліт, паранефрит, нирковокам'яна хвороба);
г) захворювання черевної стінки (флегмона, гематома);
д) захворювання органів грудної клітини (пневмонія, плеврит, переломи нижніх ребер, пневмоторакс, інфаркт міокарда, аневризма аорти та ін.);
е) захворювання нервової системи (різні захворювання головного та спинного мозку, неврози, істерія).
У цій класифікації серед причин, часто викликають функціональну непрохідність кишечника, не згадуються поза очеревинні крововиливи і (головне) післяопераційна функціональна непрохідність.
Шановний користувач, Ви зайшли як незареєстрований відвідувач. Ми пропонуємо Вам пройти реєстрацію для просмотра усієї інформаціі ПОРТАЛА!
Коментувати новину
Ваше Ім'я:
Ваш E-Mail:
Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Вставка ссылкиВставка защищенной ссылки Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
Ввести код: