Зареєструватись    Увійти
Авторизація

Синдром Маллорі-Вейсса

Категорія: Невідкладна хірургічна допомога населенню
Синдром Маллорі-Вейсса
Однією з маловивчених причин кровотечі в травний канал є гостро розвинуті поздовжні розриви слизової оболонки і підслизового шару на межі переходу стравоходу в шлунок.
Вперше в 1879 Н. I. Quincke, а потім в 1929 К. Mallry і S. Weiss описали розриви слизової оболонки і глибоко лежачих шарів в області водно-шлункового переходу, які є причиною кровотечі, що призвів до смерті хворих. Надалі ця патологія отримала назву синдрому Маллорі-Вейсса.
Донедавна синдром Маллорі-Вейсса вважався казуїстикою. З початком використання фіброволоконної ендоскопії в періодичній пресі з'явилася значна кількість повідомлень про достовірність діагностичних випадків синдрому Маллорі-Вейсса.
Незважаючи на все збільшується число спостережень, етіологія, патогенез синдрому Маллорі-Вейсса до теперішнього часу не з'ясовані. При описі клінічної картини захворювання звертають увагу на те, що появі крові в блювотних масах передує зазвичай блювота шлунковим вмістом, їжею.
Морфологічно слід розрізняти 3 ступеня розриву: I - розрив слизової оболонки; II - розрив слизової оболонки, підслизового шару і м'язової оболонки з утворенням видимих на око гематом в кардії шлунка; III - розрив всіх верств стравохідно-шлункового переходу з подальшим розвитком перитоніту.
Зазвичай спостерігається одна, рідше - кілька тріщин довжиною від 0,5-1 до 5 і навіть 10 см, шириною - 3-8 мм. За зведеними даними І.М. Білоусової (1973), синдром Маллорі-Вейсса частіше спостерігається у чоловіків.
Найбільш частим етіологічним фактором вважають багаторазову форсовану блювоту на тлі алкогольного сп'яніння, рідше - підняття важких речей, високу непрохідність кишечника, пов'язані з підвищенням внутрішнього шлункового тиску.
Ряд авторів вважають, що розриви слизової оболонки на межі переходу стравоходу в шлунок можуть спостерігатися у практично здорових людей. На противагу цьому існує думка, що в патогенезі синдрому Маллорі-Вейсса велику роль відіграють такі супутні захворювання органів травлення, як виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, гастрит, цироз печінки тощо (В.В. Семенов і співавтори, 1971; М.М. Долгоруков і співавтори, 1973).
За нашими даними, синдром Маллорі-Вейсса є причиною гострих гастродуоденальних кровотеч у 3,2% хворих. Причому чоловіки у віці 30-49 років склали 82% хворих із зазначеною патологією, що можна пояснити зловживанням алкоголем. Деяке збільшення частоти захворювання з віком у жінок пояснюється супутньою патологією з боку органів травлення.
Слід зазначити, що тільки у 16 (14,2%) хворих до ендоскопії був імовірно встановлений діагноз синдрому Маллорі-Вейсса. У всіх цих хворих був відсутній шлунковий анамнез, а у 10 з них на тлі алкогольного сп'яніння відзначалася блювота спочатку з'їденої їжею, а потім червоною кров'ю, що шляхом виключення інших причин кровотечі дозволило прийти до правильного висновку. У решти хворих при надходженні були скарги, характерні для виразкової хвороби або гастриту, а у 17 ще до надходження в клініку рентгенологічно була виявлена виразкова хвороба дванадцятипалої кишки. Перераховані вище причини можуть служити приводом для діагностичних помилок до ендоскопічного дослідження або оперативного втручання.
При ендоскопії було встановлено, що виникненню розривів у стравохідно-кардіальній зоні у 42 хворих супроводжувала виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, у 20 - хронічний гастрит.
Вивчення анамнезу показало, що першим клінічним проявом синдрому Маллорі-Вейсса у 46 (40,7%) хворих була блювота харчовими масами, а потім червоною або темною кров'ю. У 55 (48,7%) хворих захворювання проявилося раптової блювотою червоною кров'ю, у 12 (10,6%) хворих першими ознаками були загальна слабкість і випорожнення чорного кольору. Необхідно звернути увагу на те, що появі кривавої блювоти у 68 (60,2%) хворих передував швидкоплинний різкий або тупий біль в надчеревній області. Можна припустити, що їх поява пов'язана з виникненням розривів слизової оболонки в стравохідно-кардіальній зоні.
Крововтрата I ступеня відзначена у 56 (49,6%) хворих, II ступеня - у 46 (40,7%), III ступеня - у 11 (9,7%).
Важкість стану хворого з синдромом Маллорі-Вейсса залежить від глибини розривів. Так, у всіх хворих з крововтратою I ступеня відзначалися поверхневі розриви слизової оболонки, кровотеча не було інтенсивною. У 52 хворих з крововтратою II і III ступеня спостерігався розрив не тільки слизової оболонки, але і підслизового шару. У 5 хворих ми спостерігали глибокі розриви слизової оболонки, підслизового і частково м'язового шарів, що супроводжуються профузною кровотечею. Ці хворі піддані екстреній операції.
Кровотечі з розривів у стравохідно-кардіальній зоні нелегко зупинити консервативним шляхом, якщо вони виникають на тлі супутньої патології, наприклад при варикозному розширенні вен стравоходу і кардії, при гіпертонічній хворобі.
Шановний користувач, Ви зайшли як незареєстрований відвідувач. Ми пропонуємо Вам пройти реєстрацію для просмотра усієї інформаціі ПОРТАЛА!
Коментувати новину
Ваше Ім'я:
Ваш E-Mail:
Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Вставка ссылкиВставка защищенной ссылки Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
Ввести код: