Зареєструватись    Увійти
Авторизація
» » Лабораторні методи дослідження хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки

Лабораторні методи дослідження хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки

Категорія: Невідкладна хірургічна допомога населенню
дослідження хвороби шлунка
Лабораторні методи дослідження мають другорядне значення. У клінічному аналізі крові виявляють лейкоцитоз, збільшення ШОЕ, зсув лейкоцитарної формули вліво. З наростанням токсемії падає гемоглобін, підвищується вміст залишкового азоту, сечовини та креатиніну. Порушується електролітний склад крові: зменшується рівень хлоридів, розвиваються прогресуючі ознаки ацидозу. У сечі з'являється білок, збільшується кількість лейкоцитів, відзначається наявність еритроцитів і гіалінових циліндрів, що свідчить про дегенеративні зміни у нирках.
Рентгенологічна діагностика полягає в основному у виявленні вільного газу в черевній порожнині. Під діафрагмою частіше справа при обстеженні хворого в положенні стоячи або під передньою і бічною черевною стінкою в положенні хворого на спині або на боці з'являється серповидне просвітлення. Слід підкреслити, що цей симптом відзначається лише у 70-75% хворих (Г.А. Зедгенідзе і Л.Д. Линденбратен, 1957, і ін.) Це пояснюється важкістю виявлення невеликої кількості газу при малих розмірах перфораційного отвору, закупоркою отворів шлунковим вмістом або прилеглим органом, а також наявністю у ряду хворих перипроцесу з великою кількістю спайок (М.К. Щербатенко, Е.А. Берестнєва, 1977).
З іншого боку, можлива помилкова інтерпретація цього симптому, так як наявність газу під діафрагмою може симулювати інтерпозицію товстої кишки. Для того щоб уникнути подібної помилки, слід досліджувати хворого в різних положеннях. При наявності вільного газу під діафрагмою після зміни положення хворого смужка газу відповідно зміщується, чого не спостерігається при інтерпозиції кишки.
При відсутності симптомів пневмоперітонеуму застосовують спеціальні методи дослідження: пневмогастрографію, дослідження шлунка з водорозчинними контрастними речовинами і методику подвійного контрастування.
Пневмогастрографія полягає у введенні через зонд в шлунок 400 - 600 см 3 кисню або звичайного повітря. Проходячи через перфораційний отвір, повітря накопичується під печінкою або діафрагмою, внаслідок чого спостерігається характерна рентгенологічна картина.
Використання суспензії барію сульфату недоцільно, тому що проникнення її у вільну черевну порожнину викликає утворення щільних, важкорозчинних конгломератів. Рекомендується застосування різних водорозчинних контрастних речовин у кількості 40-60 мл. При невеликих розмірах перфораційного отвору і значних рубцевих зрощеннях може відзначатися мінімальний вихід контрастної речовини у вигляді появи невеликого «вусика».
Найбільш перспективним у діагностиці перфоративних гастродуоденальних виразок є метод подвійного контрастування. Після попереднього відкачування шлункового вмісту тонким зондом, введеним через ніс, вводять 400-600 см 3 повітря і 40-60 мл водорозчинної контрастної речовини.
Ця методика дозволяє виявити не тільки вільний газ в черевній порожнині, а й вихід контрастної речовини за межі органу на рівні перфорації.
Якщо після рентгенологічного дослідження лікар все ж сумнівається в правильності діагнозу, слід вдатися до лапароцентезу. Отвір роблять по середній лінії на 2-3 см нижче пупка, тубус троакара після введення в черевну порожнину направляють в праве підребер'я. Після цього вводять поліхлорвінілову трубку довжиною 30 см, через яку за допомогою шприца аспірірують ексудат. Для уточнення характеру останнього І.І. Неймарк (1958) запропонував наступну діагностичну пробу: до 2-3 мл ексудату додають 4-5 крапель 10% спиртового розчину йоду. При наявності домішки шлункового вмісту ексудат набуває брудно-синього кольору, що пояснюється присутністю в ньому залишків крохмалю.
Хворим з неясною клінічною картиною, особливо у випадках прикритої і атипової перфорації, показана екстрена фіброгастроскопія (В.С. Савельєв та співавтори, 1977). Цей вид дослідження дозволяє не тільки підтвердити наявність перфорації, але й уточнити її локалізацію, а також виявити множинні ураження. Автори рекомендують проводити дослідження під наркозом при звичайній премедикації. Після виявлення перфорації, не витягуючи ендоскопа з шлунку, роблять повторний огляд слизової оболонки, при необхідності вдаючись до хромогастроскопії. Ендоскопічна картина перфоративної виразки характеризується відсутністю дна виразки, стрімкими білими краями і наявністю ознак гострого запального процесу навколо. Виразка, обмежена ригідними каллезними краями, має форму циліндра або усіченого конуса з широкою основою, що звернені в просвіт органа. Вона може бути заповнена шматочками їжі і брудно-сірим некротичним нальотом.
У сумнівних діагностичних випадках застосовують лапароскопію і лапаротом.
М. Taylr (1951) рекомендує проводити постійну аспірацію шлункового вмісту через тонкий назогастральний зонд. За кордоном цей метод застосовують за дуже суворими показаннями - у осіб похилого віку, а також при ранньому надходженні хворих у стаціонар.
У нашій країні консервативний метод лікування не отримав поширення. Його застосування можна було б вважати якоюсь мірою виправданим при так званій прикритій перфорації. Однак навіть у цьому випадку метод не є досить надійним. Справа в тому, що перфоративна виразка прикривається найчастіше печінкою, жовчним міхуром, сальником, рідше петлею тонкої або товстої кишки. Виразка часто глибоко пенетірує в ці органи, приводячи до утворення інфільтратів, абсцесів, фістул з жовчним міхуром чи петлею кишки, тому і при прикритій перфорації слід виконувати оперативне втручання, а не обмежуватися консервативними заходами.
Вважаючи консервативний метод непридатним для лікування перфоративного виразок, можна допустити його застосування в окремих безвихідних ситуаціях. Зокрема, при категоричній відмові від операції, вкрай тяжкому стані хворого внаслідок важкої інтоксикації, супутньої патології, коли оперативні методи не можуть бути застосовані. У таких особливих випадках можна використовувати постійну активну аспірацію шлункового вмісту поряд із призначенням антибактеріальних, дезінтоксикаційних, серцевих та інших медикаментозних засобів.
Постановці правильного діагнозу сприяють ретельно зібраний анамнез, уважне обстеження хворого і адекватна оцінка даних лабораторних та інструментальних досліджень, зокрема рентгенологічного.
Шановний користувач, Ви зайшли як незареєстрований відвідувач. Ми пропонуємо Вам пройти реєстрацію для просмотра усієї інформаціі ПОРТАЛА!
Коментувати новину
Ваше Ім'я:
Ваш E-Mail:
Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Вставка ссылкиВставка защищенной ссылки Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
Ввести код: