Зареєструватись    Увійти
Авторизація

Хірургічне лікування при гострому панкреатиті

Категорія: Невідкладна хірургічна допомога населенню
Хірургічне лікування при гострому панкреатиті
Показаннями до втручання при гострому панкреатиті є:
1) неможливість виключення гострої хірургічної патології інших органів черевної порожнини, що вимагає екстреного втручання;
2) холецистопанкреатит з деструкцією жовчного міхура;
3) наростаюча (або не має тенденції до зменшення) жовтяниця;
4) наростаючий перитоніт;
5) гнійний панкреатит (виникнення гнійних ускладнень).
A.А. Шалімов та співавтори (1980), поряд із загальноприйнятими, виділяють наступні додаткові показання: зниження АТ до 12/6, 7 кПа (90/50 мм рт. Ст.) і менше, не піддається медикаментозній корекції; олігурія (добовий діурез менше 1000 мл незважаючи на адекватну корекцію водно-електролітного балансу), неефективність консервативної терапії протягом 10 діб і більше.
B.С. Савельєв та співавтори (1981) рекомендують розширити показання до ранніх оперативних втручань у хворих з панкреонекрозом. Разом з тим автори відзначають, що не тільки консервативна терапія, але і традиційні оперативні втручання у таких хворих виявляються неефективними, і тому необхідний пошук нових методів лікування.
Ми вважаємо, що додаткові покази до оперативного втручання необхідно враховувати в тих випадках, коли можна забезпечити цілодобовий контроль за адекватністю проведеної консервативної терапії.
При ревізії черевної порожнини можуть бути виявлені різні морфологічні форми гострого панкреатиту - від серозного набряку підшлункової залози до тотального панкреонекрозу.
При набряку підшлункової залози рекомендується обмежитися її обколюванням 0,25% розчином новокаїну з антибіотиками та інгібіторами протеїназу (при серозному набряку - 20 000-40 000 ОД, при геморагічному - до 100 000 ОД).
Застосовуване до теперішнього часу деякими хірургами розсічення «капсули» підшлункової залози недоцільно, так як ефект, заради якого воно робиться, - декомпресія залози - недосяжний через особливості анатомічної будови органа. Крім того, розсічення очеревини, що покриває передню поверхню підшлункової залози (помилково іменовану капсулою), при якому неминуче травмуються елементи паренхіми органу, загрожує небезпекою в післяопераційний період панкреатичного свища.
З метою декомпресії жовчних шляхів або незміненому жовчному міхурі накладають мікрохолецістостому з використанням полівінілової трубочки діаметром 2-2,5 мм. При хронічному калькульозному холециститі доцільно скористатися трубочкою більшого діаметра - 4-5 мм. Якщо є значні зміни жовчного міхура і дозволяє загальний стан хворого, виконують холецистектомію з дренуванням загальної жовчної протоки через куксу протоки міхура.
При панкреонекрозі необхідна ревізія з метою встановлення наявності (і кордонів) можливого ферментативного розплавлення поза очеревинної клітковини до коренів брижків товстої і тонкої кишок. Ревізію виконують дуже обережно (без застосування інструментів), щоб додатково не травмувати підшлункову залозу.
Визначення меж панкреонекрозу часто буває утруднено через буро-чорне забарвлення ділянок залози. Тому некректомію слід проводити методом дігітоклазії з великою обережністю.
Після максимальному видаленні некротичних мас виконують зовнішнє дренування сальникової сумки гумовим рукавиць-трубковим дренажем, бажано через спеціальний транслюмбальний розріз з розташуванням вихідного отвору по задній м’язовій лінії.
Можливі й інші варіанти дренування. С.А. Шалімов та співавтори (1982) з метою профілактики вторинного інфікування рекомендують видаляти такі дренажі через 5-7 діб після операції. Ми дотримуємося такої ж тактики. Дренування сальникової сумки через лапаротомну рану помилково, так як часто веде до нагноєння рани і може викликати розбіжність її країв в інших відділах. Лапаротомну рану слід ушивати наглухо.
Всі дренажі, в тому числі і жовчних шляхів, виводять через окремі проколи черевної стінки.
Тактика щодо жовчних шляхів при панкреонекрозі така ж, як і при набряку підшлункової залози, проте холецистектомію при супутньому хронічному холециститі зі значними змінами стінки жовчного міхура, а також транс дуоденальну папілотомію і папілопластику при вколочених каменях ампули великого сосочка дванадцятипалої кишки краще не виробляти. Такою ж повинна бути тактика і за наявності перитоніту.
Шановний користувач, Ви зайшли як незареєстрований відвідувач. Ми пропонуємо Вам пройти реєстрацію для просмотра усієї інформаціі ПОРТАЛА!
Коментувати новину
Ваше Ім'я:
Ваш E-Mail:
Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Вставка ссылкиВставка защищенной ссылки Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
Ввести код: