Зареєструватись    Увійти
Авторизація

Діагностика гострого апендициту

Категорія: Невідкладна хірургічна допомога населенню
Діагностика гострого апендициту
В основі попередження ускладнень гострого апендициту лежить своєчасна і безпомилкова діагностика гострого апендициту і, що не менш важливо, супутніх захворювань. Для цього повинні бути використані всі доступні діагностичні прийоми, які зводяться до наступного.
1. Ретельний збір анамнезу і з'ясування скарг хворого. Опитування хворого починають з з'ясування терміну захворювання. Зазначений хворим час фіксують у медичних документах.
Для гострого апендициту характерна гостро виникаюча біль в животі, спочатку в надчеревній області, в області пупка або (рідше) по всьому животі. Незабаром біль локалізується в правій клубовій області. Продромальні симптоми, як правило, відсутні, іноді захворюванню передує загальна слабкість. Нерідко напад болю виникає вночі. Біль поступово наростає, носить постійний характер, при кашлі посилюється.
Обов'язково з'ясовують наявність аналогічних нападів болю в минулому, їх тривалість. Уточнюють, чи не відчував хворий тупий біль у правій клубовій області при швидкій ходьбі або бігу (характерна для хронічного рецидивного апендициту в період між нападами). З'ясовують, чи є нудота, чи була блювота (при гострому апендициті блювоти може і не бути), чи немає затримки випорожнень і газів (зазвичай вона є, особливо на 2-3-й день і пізніше). Пронос буває вкрай рідко, одноразово (у дітей він відзначається досить часто). Слід дізнатися у хворого, чи не переніс він нещодавно грип чи ангіну (фактори ризику), а також з'ясувати наявність захворювань, які можуть симулювати гострий апендицит (нирковокам'яна і жовчнокам'яна хвороби, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, діабет, коліт, у жінок - гінекологічні захворювання). Уточнюють, чи немає дизуричних явищ, супутніх захворювань.
Стихання болю через кілька годин від початку інтенсивного нападу, особливо у хворих похилого віку, можливо в разі розвитку деструктивних змін.
2. Дослідження стану органів дихання і серцево-судинної системи, визначення пульсу, артеріального тиску (при необхідності виконання ЕКГ). Наявність ослабленого дихання або хрипів при аускультації легенів, інші можливі порушення, які виявляються при перкусії та аускультації, вимагають проведення рентгеноскопії легень для виключення (або підтвердження) легеневої патології. Необхідно з'ясувати, чи немає у хворого пороку серця, аритмії. Перевіряють наявність варикозного розширення вен, трофічних змін, тромбофлебіту нижніх кінцівок (часто у осіб похилого віку). У хворих похилого віку при поширеному атеросклерозі біль у животі, що симулює гострий апендицит, може бути обумовлена спазмом судин черевної порожнини. Тому для диференціювання болю хворому дають нітрогліцерин. Останній зменшує біль, пов'язану зі спазмом судин, і не змінює інтенсивності болю при гострих хірургічних захворюваннях, в тому числі і при гострому апендициті.
3. Дослідження живота. При огляді визначають конфігурацію живота (при апендициті вона, як правило, не змінена), участь передньої черевної стінки в акті дихання. При гострому апендициті права її половина, особливо повздовжня область, може відставати або не брати участі в акті дихання. Живіт може бути злегка роздутий. При пальпації визначається напруження м'язів правої клубової області, але при атиповому розташуванні відростка воно може мати іншу локалізацію (при ускладненні гострого апендициту перитонітом напружена вся передня черевна стінка).
До числа обов'язкових лабораторних досліджень відноситься аналіз крові. Визначають вміст лейкоцитів, лейкоцитарну формулу. Проводять також аналіз сечі. При оцінці отриманого аналізу слід пам'ятати, що при гострому апендициті змін в сечі зазвичай немає, але при ретроцекальному розташуванні червоподібного відростка, при його приляганні до сечоводу можуть бути зміни, не пов'язані з нирковою патологією.
Багато авторів рекомендують вимірювати шкірну (для гострого апендициту характерна більш висока температура в правій клубовій області порівняно з лівою) і ректальну температуру (градієнт між шкірної і ректальної температурами при гострому апендициті більше 1° С). З метою діагностики гострого апендициту використовують також тепловізор.
Згідно з сучасними поглядами, всіх хворих з ознаками гострої хірургічної патології органів черевної порожнини треба при надходженні до стаціонару піддавати рентгенологічному дослідженню.
На думку В.Г. Полежаєва і співавторів (1984), при підозрі на гострий апендицит рентгенологічне дослідження показано через 12 годин від початку захворювання.
При гострому катаральному апендициті виявити рентгенологічні зміни не вдається.
При апендикулярному інфільтраті на рентгенограмах, зроблених у вертикальному положенні хворого, або на латерограммі може бути виявлений горизонтальний рівень рідини, що розташовується поза просвіту кишечника, частіше у правому бічному каналі назовні від сліпої кишки, або на рентгенограмі, виконаній в горизонтальному положенні хворого, визначається скупчення дрібних бульбашок газу на тлі обмеженого затемнення, що локалізується в проекції червоподібного відростка.
У складних діагностичних випадках, поряд з рентгенологічним дослідженням, велику допомогу може надати лапароскопія.
Значний відсоток ускладнень при гострому апендициті пов'язаний з помилками, що допускаються під час операції, а також з похибками ведення хворих в післяопераційний період.
І.М. Матяшин, Ю.В. Балтайтіс (1977) проаналізували 1146 випадків летальних результатів при гострому апендициті, що мали місце в лікувальних установах протягом ряду років. Вони відзначили, що більшість хворих (70%) були оперовані в перші 4 год. від моменту госпіталізації, а несприятливі результати обумовлені в основному технічними та тактичними похибками під час операції. Однією з поширених помилок виявився неправильний вибір методу знеболення.
При наявності перитоніту необхідно застосування загального знеболювання. Останнє показано також хворим, у яких передбачаються труднощі у виконанні операції в силу конструкційних особливостей або тяжкості патологічного процесу.
Як вказувалося вище, встановлення діагнозу гострого апендициту є абсолютним показанням до екстреної операції, незалежно від форми захворювання, віку хворого, часу, що пройшов від початку захворювання. Виняток можуть становити лише хворі з наявністю щільного, нерухомого, добре відокремленого інфільтрату.
У хворих з супутніми захворюваннями (інфаркт міокарда, інсульт, декомпенсація кровообігу, пневмонія тощо), у яких операція може виявитися небезпечнішою самого захворювання, питання про оперативне втручання вирішується консиліумом лікарів, індивідуально. При невеликому терміні захворювання, кваліфікованому лікарському і лабораторному контролі припустимо застосовувати холод, антигістамінні препарати, спазмолітичні засоби, антибіотики. Хворі з деструктивним апендицитом, що супроводжується перитонітом, підлягають беззаперечному оперуванню, хоча ризик операції дуже великий.
Вагітність, не виключаючи першу її половину, коли клінічна картина гострого апендициту є стертою, що не служить протипоказанням до операції при встановленому діагнозі. Оскільки зміни в червоподібному відростку можуть не відповідати зовнішнім проявам захворювання, вичікування особливо небезпечно.
Враховуючи вищевикладене, лікарю необхідно використовувати різноманітні методи діагностики, для того щоб поставити правильний діагноз та надати своєчасну допомогу хворому.
Шановний користувач, Ви зайшли як незареєстрований відвідувач. Ми пропонуємо Вам пройти реєстрацію для просмотра усієї інформаціі ПОРТАЛА!
Коментувати новину
Ваше Ім'я:
Ваш E-Mail:
Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Вставка ссылкиВставка защищенной ссылки Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
Ввести код: