Зареєструватись    Увійти
Авторизація
» » Неспроможність швів шлунково-кишкового анастомозу

Неспроможність швів шлунково-кишкового анастомозу

Категорія: Невідкладна хірургічна допомога населенню
ускладнення
Частіше це ускладнення зустрічається після субтотальної резекції. При цьому неспроможність швів зазвичай виникає у верхньому куті анастомозу, ближче до малої кривизни шлунка.
Сприятливими моментами є натяг швів і накладення швів на змінену стінку шлунка У таких ситуаціях особливо зростає роль аспірації вмісту кукси шлунка за допомогою назогастрального зонда з метою попередження розтягування кукси шлунка та області анастомозу і виникнення неспроможності його швів.
Клінічні прояви цього ускладнення теж значною мірою визначаються строком, які пройшли після операції. При виникненні ускладнення в пізні терміни (через 8-10 днів після операції) загальний гнійний перитоніт виникає рідко. Найчастіше у хворих утворюється абсцес у верхньому відділі черевної порожнини. При цьому пальпується інфільтрат в надчеревній області, спостерігаються гектична температура та інші ознаки гострої гнійної інфекції. При нечітких клінічних даних доцільно проводити рентгенологічне дослідження кукси шлунка.
Лікування полягає в ранній релапаротомії, дренуванні області анастомозу гумовим рукавичним дренажем. За сприятливої ситуації можливе ушивання дефекту анастомозу з обов'язковою трансназальною шлунково-кишковою декомпресією.
Важливу роль у таких хворих набувають питання харчування: парентеральним шляхом або ентеральним - через зонд або ентерит (Т.П. Макаренко і співавтори, 1976; А.К. Тихий, 1978).
Залишкові абсцеси черевної порожнини частіше є наслідком відмежованого або загального перитоніту. Основною причиною їх виникнення є недостатня санація черевної порожнини під час лапаротомії.
Водночас абсцеси черевної порожнини можуть бути і самостійним ускладненням будь-якого оперативного втручання на органах черевної порожнини. Найчастіше абсцеси черевної порожнини формуються через 2-4 тижнів після операції (М.Л. Дмитрієв і співавтори, 1973). У ряді випадків вони є результатом запального процесу в тому чи іншому відділі черевної порожнини (наприклад, в малому тазу).
Найбільш часто спостерігаються піддіафрагмальні, тазові, міжкишкові абсцеси.
У дітей частіше зустрічаються тазові абсцеси, рідше - фланкові, меж петельні і під діафрагмові (В.С. Топузов і співавтори, 1978).
Клінічні прояви абсцесу залежать від його локалізації. Поряд із загальними симптомами спостерігаються і місцеві ознаки.
Чітка клінічна картина абсцесу черевної порожнини будь-якої локалізації поряд з лабораторними (відповідні зміни білої крові) і рентгенологічними даними є показанням до розтину і дренування його. Операцію виконують під загальним знеболенням. Абсцес розкривають після відмежування вільної черевної порожнини марлевими серветками. У порожнину абсцесу вводять рукавичний дренаж, а для відмежування черевної порожнини замість витягнутих серветок використовують 1-2 марлевих тампони. Видаленню дренажної трубки повинна передувати фістулографія.
Зазвичай операції з приводу абсцесів черевної порожнини не є екстреними, і тому кишечник готують, як при планових операціях на органах черевної порожнини. Особливо ретельно готують товсту кишку перед розкриттям тазового абсцесу.
Шановний користувач, Ви зайшли як незареєстрований відвідувач. Ми пропонуємо Вам пройти реєстрацію для просмотра усієї інформаціі ПОРТАЛА!
Коментувати новину
Ваше Ім'я:
Ваш E-Mail:
Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Вставка ссылкиВставка защищенной ссылки Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
Ввести код: