Зареєструватись    Увійти
Авторизація
» » Черевний діаліз у комплексному лікуванні загального перитоніту

Черевний діаліз у комплексному лікуванні загального перитоніту

Категорія: Невідкладна хірургічна допомога населенню
Черевний діаліз
Черевний діаліз застосовують в термінальній і токсичної стадіях загального перитоніту. Неодмінною умовою проведення черевного діалізу є надійне усунення під час операції джерела інфікування черевної порожнини (перфорації, розриву органу і т. д.).
Для черевного діалізу застосовують ізотонічний розчин натрію хлориду, розчини рингера та інші (І.М. Матяшин, В.П. Юрженко, 1973; М.І. Кузін та співавтори, 1973; Ю.Г. Шапошников і співавтори, 1976; А.А. Шалімов та співавтори, 1981, і ін.)
Існують різні способи розташування дренажів. Спільним для всіх способів є введення дренажів для припливу в RppYHHg-відділи черевної порожнини, а для відтоку - в нижні її відділи
Розрізняють 3 різновиди черевного діалізу: фракційний, проточний і рециркуляторний. При фракційному діалізі певний обсяг розчину (2-3 л) вводять періодично 3-8 разів на добу на певний час (2-3 год.) в черевну порожнину, а потім випускають. При проточному діалізі черевну порожнину безперервно вводять діалізуючий розчин з антибіотиками. Рециркуляторний діаліз представляє собою поєднання перитонеального
діалізу з екстракорпоральним за допомогою штучної нирки.
Проточний діаліз дає найкращі результати з точки зору відмивання черевної порожнини і дезінтоксикації. Фракційний спосіб трохи поступається йому, але зате забезпечує високу концентрацію антибіотиків в ексудаті, крові та очеревині (К.С. Симонян, 1971; Б.С. Данилова, 1974).
На даний час розроблена і впроваджена оригінальна методика проточного черевного діалізу, що поєднує позитивні сторони зазначених двох методів за рахунок послідовного чергування проточно-струменного і проточно-крапельного режимів введення діалізуючих рідин (А.А. Шалімов, В.І. Шапошников , 1967).
Надходження цих рідин відбувається через 3 верхніх дренажі, що вводяться через контрапертури в правому підребер'ї, надчеревній області і в лівому підребер'ї відповідно в над поперековий, над печінковий і навколо селезінковий (до лівої частки печінки) простір. Таке розташування дренажів дозволяє рівномірно промивати всі відділи черевної порожнини у напрямку зверху вниз і зрошувати з усіх боків печінку, забезпечуючи місцеву гіпотермію її в результаті тривалого введення розчинів кімнатної температури (18-20 ° С).
Відтік діалізату відбувається по 2 дренажам, які вводять через контрапертури в обидва бічні каналу у напрямку до малого тазу. У жінок доцільно з цією метою вводити додатковий дренаж через контрапертури в задній частині склепіння піхви. Переважно використовують хлорвінілові дренажні трубки (діаметром 0,6-0,8 см), так як вони викликають найменшу реакцію з боку оточуючих тканин і довгий час залишаються прохідними
Важливою умовою ефективного діалізу є достатній відтік з черевної порожнини введеної рідини. З цією метою після лаважу і зрошення черевної порожнини антибіотиками в неї вводять 100 мг гідрокортизону і 100 - 200 мл стерильного риб'ячого жиру. Риб'ячий жир швидко емульгується і рівномірно покриває всі петлі кишечника. У силу цього органи легко зміщуються по відношенню один до одного і до стінок живота, що зменшує їх спаювання. Гідрокортизон зменшує також спаювальний процес в черевній порожнині (Т.Є. Гнілорибов, І.Н. Гришин, 1971; Е. Levy, A. Ducasse, 1965). В умовах проточного діалізу найменше утруднення відтоку введеного розчину з черевної порожнини може призвести до різкого підвищення тиску в ній і виражених циркуляторних розладів.
Діаліз починають через 1 -1,5 год. після операції, коли хворому вже можна надати положення напівсидячи, з поточно-струменевого режиму. При цьому в черевну порожнину вводять послідовно 250 мл 0,25% розчину новокаїну, 500 мл фурациліну (1:5000), 50 мл 3% розчину перекису водню (попередньо її змішують з фурациліном), а потім 2000 мл основного діалізуючого розчину (розчину Петрова та ін.) в суміші з 1000 мл 5% розчину глюкози.
Використання основних діалізуючих розчинів дозволяє додавати до них або витягати з них ті компоненти, надлишок або дефіцит яких визначається при вивченні водно-електролітного балансу. Всю кількість розчинів ділять порівну для введення в кожен верхній дренаж. Якщо випливає з нижніх дренажів діалізат мутний, введення основного діалізуючого розчину з 5% розчином глюкози продовжують, поки діалізат не стане прозорим. Потім переходять на проточно-крапельний режим діалізу, під час якого, поряд з дезинтоксикацією, забезпечується насичення організму антибіотиками, а також введення в черевну порожнину речовин, що попереджають спаювальний процес. При цьому протягом 4 год. через верхні дренажі крапельно вводять основний діалізуючий розчин (2000 мл) з розчиненими в ньому 0,5 г канаміцину і 0,5 г пентрексілу або цепоріну, кефзолу або цефамізіну з додаванням 0,75 мл гепарину.
Два рази на добу під час проточно-крапельного режиму діалізу в черевну порожнину вводять по 100 мг гідрокортизону і по 10 000 ОД фібринолізину в поєднанні з 25 мг химопсина. Це, поряд з введенням гепарину, попереджає спаювальний процес і сприяє більш ефективному очищенню черевної порожнини від фібрину.
Проточно-крапельний режим діалізу не повинен перевищувати 4 год., так як потім настає виражений фібринозний процес з відмежуванням самих дренажів від інших відділів черевної порожнини (В.І. Шапошников, 1969). Тому через 4 год. знову повторюють проточно-струменевий режим в повному обсязі і т. д. Регулярна зміна режимів діалізу попереджає розвиток спайкового процесу, відмежування самих дренажів, тобто забезпечує можливість проведення діалізу протягом необхідного часу.
Систематичні бактеріологічні дослідження діалізату в динаміці через кожні 4 год. показали досить високу ефективність санації черевної порожнини: у першій порції діалізату мікрофлора виявляється в 88% випадків, а через 24 год. - тільки в 29%.
Тривалість діалізу визначається індивідуально (від 1 до 3 діб), критерієм її є зменшення інтоксикація: прояснення свідомості, зникнення адинамії, зниження температури тіла, зменшення частоти пульсу, зволоження мови, нормалізація величин залишкового азоту і сечовини в сироватці крові.
Із закінченням діалізу на всі дренажі накладають затискачі і в черевну порожнину вводять на 15 хв. 600-750 мл кисню (по 120-150 мл в кожен дренаж). Цим досягається продування дренажів і витіснення рідини, що знаходиться в черевній порожнині. До того ж внутрішньочеревні інсуфляції кисню сприяють відновленню моторної діяльності травного каналу і надають бактерицидну дію (Н.А. Крижанівський, 1967). Таку процедуру з введенням кисню повторюють в день припинення діалізу 3-4 рази. Дренажі залишаються в черевній порожнині для підбиття в неї антибіотиків і витягуються тільки з припиненням виділень з них.
Розглянута модифікація черевного діалізу (у комплексі з іншими заходами), застосована нами у 51 хворого в термінальній стадії загального перитоніту, супроводжувалася істотним зниженням летальності (з 85 до 43,1%).
Отже, застосування черевного діалізу дає набагато більше шансів для кожного хворого швидко вилікуватися і значно зменшує настання в деяких випадках фатальних наслідків.
Шановний користувач, Ви зайшли як незареєстрований відвідувач. Ми пропонуємо Вам пройти реєстрацію для просмотра усієї інформаціі ПОРТАЛА!
Коментувати новину
Ваше Ім'я:
Ваш E-Mail:
Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Вставка ссылкиВставка защищенной ссылки Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
Ввести код: