Зареєструватись    Увійти
Авторизація
» » Відновлення рухової активності кишечника в післяопераційний період

Відновлення рухової активності кишечника в післяопераційний період

Категорія: Невідкладна хірургічна допомога населенню
післяопераційний період
Важливе значення в післяопераційний період набуває відновлення рухової функції кишечника. Поряд із забезпеченням декомпресії шлунка і кишечника цьому сприяє стимуляція функції нейром'язового апарату кишечника. Широко застосовують холіномиметичні речовини, антихолінестеразні препарати, а також гангліоблокуючі засоби. Більш ефективна продовжена перидуральна анестезія і електростимуляція кишечника, особливо їх поєднання, а також симпатолітичні засоби (Ф.Ф. Усіков і співавтори, 1977).
Для профілактики розвитку в післяопераційний період пневмонії, поряд з відновленням онкотичного тиску, нормалізацією роботи серця, поліпшенням мікроциркуляції оксигенації, слід застосовувати і такі специфічні заходи для розрідження мокротиння, як регулярні інгаляції (2-3 рази на добу) розчину натрію гідрокарбонату з ефедрином гідро хлориду, хімопсіном (25 мг) та антибіотиками. Якщо інгаляції виявляються неефективними і визначаються симптоми вираженого трахеобронхіту з утрудненим відхаркуванням мокротиння, вдаються до шкірної катетеризації трахеї з регулярним введенням у неї зазначених сумішей.
Патогенетично обґрунтованим при загальному перитоніті є застосування інгібіторів ферментів. При цьому відбувається нормалізація ферментної активності в тканинах внутрішніх органів і в крові (Г.А. Івашкевич, 1972; Г.А. Івашкевич і співавтори, 1977; В.А. Попов, 1978). Раннє введення інгібіторів протеолітичних ферментів сприяє купіруванню запального процесу в черевній порожнині, усуненню інтоксикації і вирішенню парезу кишечника. Така їх дія пояснюється здатністю інактивувати гістамін, серотонін, гіалуронідаз, стафілококкіназ.
Доведено також, що інгібітори протеолітичних ферментів можуть пригнічувати дію ферментів, що беруть участь у реакції зв'язування комплементу, стимулювати імунні захисні реакції, а також надавати виражений мікроциркуляторний ефект (Н.А. Волобоєв, 1977). Ефект антиферменту досягається лише при внутрішньовенному введенні великих доз протягом 3-4 діб (в 1-у добу 150 000 - 300 000 ОД з поступовим зниженням до 50 000 ОД на 4-у добу), поряд з місцевим введенням в черевну порожнину (під час операції до 50 000 ОД і в наступні дні - через дренажі по 25 000 ОД 2-3 рази на добу).
Нарешті, фармакотерапія у хворих перитонітом включає серцеві та судинні засоби (строфантин, кокарбоксилазу, аденозинтрифосфорна кислота та ін.), нейролептичні препарати для зниження нейровегетативних реакцій (дроперидол і фентаніл по 3 мл через кожні 4 год. внутрішньовено), жарознижуючі і аналгезивні засоби.
Хворим з вираженою інтоксикацією доцільно призначати кортикостероїди (до 100-200 мг на добу внутрішньовено) поряд з внутрішньочеревним введенням гідрокортизону з метою придушення запальної реакції.
Шановний користувач, Ви зайшли як незареєстрований відвідувач. Ми пропонуємо Вам пройти реєстрацію для просмотра усієї інформаціі ПОРТАЛА!
Коментувати новину
Ваше Ім'я:
Ваш E-Mail:
Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Вставка ссылкиВставка защищенной ссылки Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
Ввести код: