Зареєструватись    Увійти
Авторизація
» » Загальні завдання операції при перитоніті та методика її проведення

Загальні завдання операції при перитоніті та методика її проведення

Категорія: Невідкладна хірургічна допомога населенню
операції
Цілями операції при перитоніті є:
1) усунення, а при неможливості відмежування джерела перитоніту;
2) видалення з черевної порожнини ексудату і ретельна санація її багаторазовим промиванням;
3) введення в черевну порожнину антибіотиків;
4) декомпресія кишечника (тонкої і товстої кишок) при наявності вираженого парезу або паралічу;
5) раціональне дренування.
В операції повинен брати участь досвідчений хірург, так як тільки він може правильно оцінити характер змін в черевній порожнині при перитоніті.
При загальному перитоніті методом вибору є серединна лапаротомія (незалежно від джерела захворювання). Операцію виконують під загальним знеболенням з інтубацією трахеї і застосуванням міорелаксантів. Якщо був застосований не середній доступ (наприклад, при гострому апендициті) і після розтину черевної порожнини виявлений рясний мутний випіт, необхідно перейти на загальне знеболювання і виконати серединну лапаротомію. Це дозволяє з найменшою травмою усунути джерело інфекції і правильно оцінити характер змін в черевній порожнині, що досить важливо для вибору обсягу хірургічних заходів. Повноцінна санація черевної порожнини (їй повинен передувати паркан ексудату для бактеріологічного дослідження) здійсненна тільки через серединний розріз.
Враховуючи, що у дітей раннього віку часто виникають евентрації, слід по можливості уникати у них застосування великих серединних розрізів. У зв'язку з цим у дітей 3-5 років замість серединного застосовують парамедіальний доступ (Г.А. Баіров, 1973; В.С. Топузов і співавтори, 1978).
При порушенні цілісності тонкої і товстої кишок (перфорація, поранення) і наявності перитоніту можливо економне висічення і ушивання наявних дефектів, а також резекція ураженої ділянки з накладенням анастомози, але тільки при обов'язковій зондовій інтубації кишечника. В термінальній стадії перитоніту і у дуже ослаблених хворих доцільно виводити уражену ділянку клубової або ободової кишки у вигляді губовидного свища.
При загальному перитоніті, на відміну від місцевого, видалення ексудату виявляється недостатньо, так як в різних кишенях черевної порожнини, як правило, залишається певна кількість гнійного ексудату, значна кількість мікробів міститься на поверхні очеревини, сальнику. Все це може зумовити надалі утворення абсцесів у черевній порожнині. У зв'язку з цим при загальному перитоніті слід проводити багаторазове промивання черевної порожнини під час операції - лаваж, що забезпечує найбільш ефективне очищення її від гнійного ексудату без значного пошкодження мезотелію очеревини. Лаваж є важливим елементом санації черевної порожнини при дифузно-розлитому і загальному перитоніті (А.В Шабунін, 1977), але при дифузно-розлитому перитоніті перш ніж проводити лаваж ізолюють неуражені відділи черевної порожнини (марлевими серветками, рушниками та ін.)
Для лаважу зазвичай використовують ізотонічний розчин натрію хлориду (з додаванням антибіотиків), розчин фурациліну (М.І. Литкін і співавтори, 1977). Ефективна суміш, що складається з рівних кількостей розчину фурациліну 1. 5000 і 5% розчину глюкози. При цьому кінцева концентрація глюкози не перевищує 2-2,5%, що важливо для попередження можливої десквамації мезотелію очеревини. Разом з тим завдяки додаванню такої ж концентрації глюкози досягається помірна гіпертонічность рідини і тим самим передбачається всмоктування її, так як всмоктувальна функція очеревини при перитоніті підвищується. При каловому перитоніті черевну порожнину промивають ще й 500 мл 0,25% розчину новокаїну з додаванням 50 мл 3% розчину перекису водню (за рахунок піно утворення відбувається найбільш повне механічне очищення черевної порожнини від гною та інших подразників; виділяється атомарний кисень впливає на анаеробну мікрофлору, яка виявляється у 70-90% хворих).
Лаваж повторюють кілька разів до отримання прозорої рідини. Кількість використовуваних для лаважу розчинів може досягати 10 л.
Разом з тим інфекційний процес не може бути повністю вилікуваний санацією черевної порожнини, і ексудація триває в найближчі години після операції (Е.С. Геселевич, 1968). У зв'язку з цим важливого значення набувають, поряд з антибіотикотерапією, заходи, що сприяють санації черевної порожнини в післяопераційний період.
До них відноситься черевний діаліз, який застосовують при загальному перитоніті. При неможливості застосування черевного діалізу, а також у всіх випадках дифузно-розлитого та місцевого перитоніту виведення назовні скупчується в черевній порожнині ексудату забезпечується шляхом раціонального її дренування. Кількість дренажів варіює залежно від виду перитоніту: при місцевому перитоніті вводять 1-2 дренажу, при дифузно-розлитому 3 - 4, при загальному - 4-5.
Невід'ємним компонентом комплексу хірургічних заходів при наявності вираженої функціональної непрохідності кишечника є декомпресія тонкої і товстої кишок з видаленням з них токсичного вмісту та газів.
Перед закриттям черевної порожнини в неї вводять такі ж антибіотики, як і до операції, - препарати неоміцинового ряду в поєднанні з напівсинтетичними пеніцилінами (в 250-500 мл 0,25% розчину новокаїну).
Технічно правильне виконання оперативного втручання, зокрема санації черевної порожнини, має вирішальне значення для результату хвороби, так як похибки операції неминуче ведуть до розвитку післяопераційних гнійних ускладнень.
Шановний користувач, Ви зайшли як незареєстрований відвідувач. Ми пропонуємо Вам пройти реєстрацію для просмотра усієї інформаціі ПОРТАЛА!
Коментувати новину
Ваше Ім'я:
Ваш E-Mail:
Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Вставка ссылкиВставка защищенной ссылки Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
Ввести код: