Зареєструватись    Увійти
Авторизація
» » Передопераційна підготовка при гострій непрохідності кишечника

Передопераційна підготовка при гострій непрохідності кишечника

Категорія: Невідкладна хірургічна допомога населенню
Передопераційна підготовка
Основною патогенетичною ланкою порушення життєдіяльності організму і патогенезу при непрохідності кишечника є зниження судинної проникності кишкової стінки з переважанням механізмів фільтрації над процесами реабсорбції, що призводить до скупчення в просвіті кишечника дуже великого (до 6 л.) об'єму рідини, за своїм складом аналогічного плазмі крові. Для усунення дефіциту плазми крові і позаклітинної рідини необхідна інфузійна терапія, об'єм якої дорівнює дефіциту плазми крові. Використовують лактасол - 0,58 розрахункового обсягу і 10% розчин альбуміну - 0,42 всього обсягу інфузії (ОІ).
Обсяг лактасолу обчислюється як різниця ОІ та разом узятих альбуміну, поліглюкіну і реополіглюкіну. При високій непрохідності кишечника, коли втрати білка в просвіті кишечника можуть досягати 300 г., передопераційну корекцію гіповолемії слід починати з інфузії альбуміну, плазми крові або протеїну. При низькій непрохідності кишечника, що відрізняється головним чином дегідратацією, інфузійну терапію проводять кристалоїдами (лактасол, розчин рингера, розчини поляризучої суміші). При цьому колоїдні плазмові замінники вводять в об'ємі до 10 мл/кг.
Передопераційну підготовку потрібно проводити швидко, щоб не затримувати терміни виконання основного етапу інтенсивного лікування - хірургічного усунення непрохідності кишечника. Інфузійну терапію бажано проводити на фоні ШВЛ, так як це дозволяє зменшити ступінь артеріальної гіпоксемії за рахунок усунення колапсу легень, що розвивається через фіксацію куполів діафрагми в результаті високого внутрішньочеревного тиску.
Після введення преднізолону (10-15 мг/кг) і атропіну сульфату (0,01 мг/кг) здійснюють введення в наркоз натрію оксибутиратом з каліпсолом (1 мг/кг). Враховуючи гіпокаліємічний ефект натрію оксибутирату, на кожен 1 г. препарату вводять 0,5 моль калію хлориду. Інтубація трахеї представляє великі труднощі, особливо при запущеній непрохідності, коли блювота кишковим вмістом стає практично нестримною. Підняття головного кінця операційного столу, прийом Селлика виявляються недостатніми для попередження аспірації. Надійно попередити її можна, використовуючи зонд Сенгетакена-Блекмора з шлунковим і стравохідним балонами.
Тільки після оперативного усунення анатомічних причин, що викликали порушення кровообігу в кишковій стінці, можуть виявитися ефективними фармакологічні методи функціональної корекції кишкової мікроциркуляції, сприяють усуненню секвестрації шляхом спрямованої зміни потоків фільтрації та реабсорбції рідини в судинному руслі тонкої і товстої кишок. Основним механізмом такої корекції є підвищення співвідношення пост капілярного опору за рахунок блокади альфа-адренорецепції адреноблокаторами і симпатолітичними засобами. Тому після усунення причини непрохідності і декомпресії кишечника слід використовувати альфа-адреноблокатори або спазмолітичний препарат орнід (0,3 мг /кг). Невеликі дози препаратів не викликають різкої гіпотензії, навіть якщо є дефіцит ОЦК.
Безпосередньо після операції застосовують ШВЛ до ліквідації крайніх проявів артеріальної гіпоксемії і відновлення ефективного транспорту кисню. Після ліквідації гіповолемії необхідно стимулювати діурез, щоб з'явилася можливість вводити достатні дози калію (1,5-2 моль/кг) у складі поляризучої суміші і скоригувати його дефіцит, який нерідко супроводжується метаболічним алкалозом.
У післяопераційний період продовжують інфузію альбуміну, плазми крові або протеїну в обсягах, здатних виключити гіпопротейнемію і дефіцит ОЦП, заходи щодо відновлення і підтримання водно-електролітного і енергетичного балансу та профілактичну протизапальну терапію. Альфа-адреноблокатори слід вводити до стійкого відновлення природного пасажу їжі, що свідчить про повну адекватності кровообігу та судинної проникності в кишкової трубці.
При масивній кровотечі операцію проводять негайно після доставки хворого в стаціонар. Передопераційний період обчислюється хвилинами, і, отже, основний обсяг інтенсивної терапії припадає на час оперативного втручання і післяопераційний період. Якщо кровотеча не дуже швидка, то передопераційна підготовка може займати 20-30 хв.
Передопераційна підготовка повинна включати ШВЛ, яку проводять чистим киснем після премедикації атропіну сульфату (0,01 мг/кг), преднізолону (10-15 мг/кг) в умовах програмованого наркозу натрію оксибутиратом і кетаміном (1 мг/кг). Лапаротомія з радикальним втручанням на пошкоджених органах черевної порожнини зазвичай супроводжується додаткової крововтратою в 1-1,5 л. При цьому особливе місце у відновленні ОЦК відводиться реінфузії ауто крові, що вилилася в черевну порожнину, якщо вона не піддалася інфікуванню або гемолізу.
Замісну терапію при важких ушкодженнях з крововтратою в черевну порожнину до 3 л. і більше слід починати з введення кристалоїдів і альбуміну або колоїдних плазмо замінників.
При внутрішньочеревних пошкодженнях середнього ступеня тяжкості (зазвичай це ізольовані пошкодження порожнистих органів з крововтратою до 20% ОЦК), операційному ризику III ступеня і в перші 20-30 хв. після травми передопераційне заміщення дефіциту ОЦК рекомендується проводити виключно плазмозамінниками - поліглюкіном, реополіглюкіном, лактасолом (в обсязі 0,3; 0,1 і 0,6 відповідно), після одночасного переливання яких спостерігається стійке відновлення центральної гемодинаміки, поліпшення мікроциркуляції і реологічних властивостей крові. Профілактичну премедикацію здійснюють промедолом (0,3 мг/кг), димедролом (0,5 мг/кг) і платифіліном гідротартрату (0,03 мг/кг); введення в наркоз - натрію оксибутиратом (100 мг/кг) і седуксеном (0,4-0,6 мг/кг). При інтубації застосовують прийом Селлика. При ШВЛ вміст кисню в газовій суміші має складати 40%; режим помірної гипокапнії. Центральна аналгезія забезпечується фентанилом (5 мкг/ г).
Для приведення ОЦК у повну відповідність з ємністю судинного русла після остаточної хірургічної зупинки кровотечі проводять гангліонарну блокаду пентаміну (0,02-0,4 мг/кг), що забезпечує регуляцію після значного навантаження на міокард.
Екстубацію проводять через 1-1,5 год. після відновлення свідомості та усунення залишкової міоплегії нікотинамідом (15 мг/кг).
Пошкодження органів черевної порожнини наступають в результаті надсильного травматичного впливу і викликають картину шоку. При значних травматичних пошкодженнях і порушеннях цілості печінки, кишечника, шлунка, підшлункової залози розвивається травматичний шок, в патогенезі якого больова імпульсація, бактеріальна інтоксикація та інші явища не поступаються від'ємного значення гіповолемії.
Враховуючи вищевказане, операції зазначеної категорії є одними з найскладніших і потребують максимальної віддачі лікарів.
Шановний користувач, Ви зайшли як незареєстрований відвідувач. Ми пропонуємо Вам пройти реєстрацію для просмотра усієї інформаціі ПОРТАЛА!
Коментувати новину
Ваше Ім'я:
Ваш E-Mail:
Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Вставка ссылкиВставка защищенной ссылки Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
Ввести код: