Зареєструватись    Увійти
Авторизація

Техніка інтубації

Категорія: Невідкладна хірургічна допомога населенню
Техніка інтубації
Зонд можна вводити через ніс, гастро-, ілео- або цекосту чи пряму кишку. Кожен з методів має свої переваги і недоліки, що слід враховувати при виборі способу інтубації відносно поставлених цілей.
Трансназальне проведення зонда зазвичай здійснюють спільно з анестезіологом, який проводить змащений вазеліном зонд через носовий хід по стравоходу в шлунок. Потім хірург захоплює зонд через стінку шлунка, проводить його по вигину дванадцятипалої кишки до виявлення кінчика зонду на дотик в початковому відділі худої кишки під зв'язкою трейца.
На перший погляд, проведення зонда по дванадцятипалій кишці є важкою маніпуляцією. Однак якщо в кардіальному відділі шлунка зонд притиснути до малої кривизни, щоб не утворився пружний вигин в шлунку (і тим більше, щоб зонд не згорнувся), то далі він просувається досить легко зусиллями анестезіолога. Подальше проведення зонда по кишечнику труднощів не представляє і займає, як правило, ще 5-15 хв. Зонд бажано провести якомога нижче до ілеоцекального переходу, особливо при спадковій непрохідності кишечника. У таких випадках зонд ще й забезпечує плавність вигинів кишечника.
При будь-якому способі виконання інтубації кишечника необхідно в міру проведення зонда видаляти кишковий вміст (зазвичай електровідсмоктувачем, приєднаним до проксимального кінця зонда). Однак ця вельми важлива проміжна процедура може виявитися зовсім неефективною, якщо попередньо не будуть закриті бічні отвори, так як в них засмоктується повітря, а не в'язкий кишковий вміст. Найбільш простим прийомом є тимчасове заклеювання отворів лейкопластиром, який потім знімається на рівні носового ходу в міру занурення зонда.
Однією з переваг трансназальної інтубації є збереження чистоти рук хірурга і операційного поля, так як зонд вводиться через природний отвір. Це дозволяє також користуватися нестерильними зондами. Не менш важлива перевага трансназального проведення полягає в ретельному випорожнені верхніх відділів травного каналу (шлунка, дванадцятипалої кишки), чого зазвичай не вдається досягти при ретроградній інтубації.
Єдиний, але вельми істотний недолік проведення зонда через ніс - виникнення запалення верхніх дихальних шляхів, пневмонії, бо наявність стороннього тіла в носоглотці певною мірою утруднює дихання, а при недостатньому догляді за такими хворими не виключається можливість закидання кишкового вмісту в стравохід і потрапляння його в трахею. У зв'язку з цим трансназальна інтубація небажана хворим віком старше 50-60 років і протипоказана при супутніх бронхіті, пневмонії і т. п.
Профілактика зазначених ускладнень полягає в систематичній (кожні 2-3 год.) активній аспірації кишкового вмісту, прийомі рідини через рот, як тільки хворий стає адекватним після наркозу. Проте основним профілактичним заходом є своєчасне видалення зонда - пізніше 3-4-х діб. Цього часу, як правило, буває достатньо для подолання функціональної непрохідності кишечника.
Трансназальна інтубація кишечника є методом вибору відтоді, як стали використовувати еластичні поліхлорвінілові зонди і з кожним роком її використання поширюється.
Шановний користувач, Ви зайшли як незареєстрований відвідувач. Ми пропонуємо Вам пройти реєстрацію для просмотра усієї інформаціі ПОРТАЛА!
Коментувати новину
Ваше Ім'я:
Ваш E-Mail:
Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Вставка ссылкиВставка защищенной ссылки Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
Ввести код: