Зареєструватись    Увійти
Авторизація
» » Раціональні розрізи при проведенні оперативного втручання під час хвороб черевної порожнини

Раціональні розрізи при проведенні оперативного втручання під час хвороб черевної порожнини

Категорія: Невідкладна хірургічна допомога населенню
перитоніт
Абсолютним показником до оперативного лікування є перитоніт на ґрунті перфорації полого органу, триваюча внутрішньочеревна кровотеча і механічна непрохідність кишечника.
Операційний доступ повинен забезпечувати найкоротший шлях до ураженого органу. Ця вимога може бути дотримана лише при точній діагностиці. На жаль, дуже часто при відповідних показаннях до лапаротомії (травма живота, розлитий перитоніт, внутрішня кровотеча, гостра кишкова непрохідність та ін.) топічний діагноз залишається неясним. У цих випадках найбільш раціональним розрізом є серединний з обходом пупка зліва, який може бути продовжений догори або донизу, а в потрібних випадках доповнений поперечним доступом (вправо або вліво).
При встановленому діагнозі вибір оперативного доступу має бути визначений ураженням того чи іншого органу. Виняток становить загальний перитоніт, при якому показана серединна лапаротомія.
При невідкладних операціях на шлунку, дванадцятипалій кишці, жовчному міхурі та підшлунковій залозі найбільш доцільним є верхній середній розріз від мечоподібного відростка до пупка. Оптимальним розрізом при операціях на тонкій і товстій кишках є серединний з обходом пупка зліва. Типовим операційним доступом при апендектомії є розріз по Волковича-Дьяконова.
При ущемлених грижах живота виробляють типові розрізи, які проходять, як правило, над видимим випинанням; за показаннями виробляють герніолапаротомію.
При розривах печінки і селезінки роблять верхній середній розріз від мечоподібного відростка до пупка. При високому розташуванні рани печінки розріз продовжують на область реберної дуги справа з перетином реберних хрящів При травмах селезінки нижній кінець розрізу продовжують вліво горизонтально з перетином прямого м'яза живота. При травмах живота без топічного діагнозу застосовують серединний розріз.
Певні труднощі для оперуючого створює необхідність встановлення життєздатності органа (частіше кишки) і меж поширення некробіотичного процесу. При цьому враховують колір кишки, наявність або відсутність перистальтики, тургору, пульсації живлячих судин і ін.
Сумнівну ділянку кишки розміщують на марлевій серветці, змоченій теплим фізіологічним розчином натрію хлориду, і оглядають при прохідному світлі. Загальним правилом є видалення ушкодженої ділянки в межах здорових тканин. Виконати резекцію частини органа особливо важко при загальному перитоніті, коли часто спостерігаються прорізування і неспроможність швів, накладених після резекції. Досвід показує, що небезпека цього ускладнення зменшується, якщо поряд з резекцією частини кишки і накладенням анастомозу призвести тотальну інтубацію тонкої і при необхідності - товстої кишки спеціальними зондами.
При проведенні кожної операції лікар неодмінно повинен враховувати і достеменно знати усі види та способи проведення відповідних розрізів. Адже незнання або недостатня кваліфікація може стати доленосною для окремих хворих.
Шановний користувач, Ви зайшли як незареєстрований відвідувач. Ми пропонуємо Вам пройти реєстрацію для просмотра усієї інформаціі ПОРТАЛА!
Коментувати новину
Ваше Ім'я:
Ваш E-Mail:
Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Вставка ссылкиВставка защищенной ссылки Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
Ввести код: