Зареєструватись    Увійти
Авторизація

Діагностичні помилки та шляхи їх подолання

Категорія: Невідкладна хірургічна допомога населенню
Діагностичні помилки
У зв'язку з помилками діагностики пізно госпіталізують 17% хворих. Найбільш часто допускаються діагностичні помилки на догоспітальному етапі у хворих з гострою непрохідністю кишечника, гострим холециститом і защемленої грижею. Іноді замість одного гострого захворювання діагностують інше. Такі помилки не небезпечні, так як в будь-якому випадку хворого терміново направляють в хірургічний стаціонар, де є додаткові можливості для уточнення діагнозу. В інших випадках при первинному огляді хворого з гострою хірургічною патологією встановлюють діагноз, який не потребує госпіталізації або дає підставу для госпіталізації в не хірургічне відділення (діагнози диспепсії, гострого гастриту і навіть дизентерії, особливо у дітей). Ці помилки набагато небезпечніші.
На догоспітальному етапі важливим є ліквідація багаторівневості у забезпеченні допомоги хворим з болем у животі (фельдшер, дільничний лікар, лікар-хірург поліклініки і т. д.).
Досвід Прохорівській ЦРЛ Бєлгородської області (Н. Я. Романенко, 1978) показує, що якщо всіх хворих з болем у животі відразу направляти до хірурга поліклініки або безпосередньо в хірургічне відділення центральної районної лікарні, то при цьому значно скорочуються терміни госпіталізації хворих з невідкладними хірургічними захворюваннями (в 1960-1964 рр.. у строки понад 24 год. госпіталізовано 31% хворих, в 1970-74 рр.. - 8,6%, в 1976 - 6,6%). Ефективність подібних організаційних заходів підтверджують і інші автори (Г. С. Компачева, 1977). Одночасно слід вказати на те, що діти перших 3 років життя з болем у животі підлягають обов'язковому огляду хірургом для виключення гострого хірургічного захворювання органів черевної порожнини.
Необхідно постійно вивчати причини і характер діагностичних помилок, що допускаються в медичних установах, що надають невідкладну хірургічну допомогу. Розбір їх не рідше 1 разу на квартал є дієвою формою підвищення кваліфікації лікарів і середнього медичного персоналу. Одночасно ретельний аналіз кожного випадку смерті - одна з форм контролю за якістю лікувальної роботи та організацією лікувального процесу (Л. П. Григор'єв, М. Н. Петров, 1977).
Кращою формою навчання лікарів загально-лікувальної мережі питань діагностики гострих хірургічних захворювань є самостійне вивчення літератури відповідно до 35-годинної програми із обов'язковим складанням заліків спеціальним комісіям на чолі з головними районними, міськими та обласними фахівцями.
Експертна оцінка якості діагностики та надання невідкладної хірургічної допомоги в ряді областей показала, що найчастіше джерелом діагностичних помилок є поверхнево зібраний анамнез і неповне використання доступних методів обстеження хворого.
Нерідко лікарі вважають основною причиною діагностичних помилок атиповий перебіг гострих хірургічних захворювань, зокрема, у дітей та осіб похилого віку. Безумовно, анатомо-фізіологічні особливості організму дитини, особливо перших 4 років життя, зниження реактивності організму в осіб похилого віку створюють певні труднощі в діагностиці гострих хірургічних захворювань, проте, за нашими даними, атипові форми складають лише 6-8% цих захворювань. І все ж, якщо вони зустрічаються, то повинна стати правилом госпіталізація в хірургічне відділення хворих з підозрою на гостре хірургічне захворювання органів черевної порожнини при неможливості виключити його.
Нажаль, діагностичні помилки допускаються і в приймальних відділеннях лікарень. Бувають випадки, коли лікарі стаціонару відкидають правильно встановлений на догоспітальному етапі діагноз гострого хірургічного захворювання. Детально зібраний анамнез, ретельне обстеження (огляд, перкусія, аускультація, поверхнева і глибока пальпація живота, ректальне дослідження, обов'язкове вагінальне дослідження у жінок), консультації суміжних фахівців, використання лабораторних, рентгенологічних, а при необхідності - інструментальних і апаратних методів дослідження (лапа- роцентез, лапароскопія, фібро гастроскопія, ехолокація, теплобачення й ін..), ретельне погодинне спостереження дозволяють своєчасно поставити діагноз.
У багатопрофільних лікарнях, незалежно від профілю відділення, всіх хворих з болем у животі повинен консультувати хірург. Відмовити хворому в госпіталізації можна лише за відсутності у нього захворювання або за наявності такого захворювання, яке вимагає госпіталізації у відділення іншого профілю. При відмові в госпіталізації не можна користуватися формулюванням «гострих хірургічних захворювань немає». Необхідно коротко обґрунтувати діагноз, зафіксувати прийняті заходи, а відмова в госпіталізації оформити шляхом запису в єдиний стаціонарний журнал.
Отже, основою для ефективного лікування та подальшого одужання хворого є встановлення правильного діагнозу. Саме тому лікарі повинні постійно удосконалювати свою майстерність, щоб не припускатися фатальних помилок, які стосуються здоров’я людей.
Шановний користувач, Ви зайшли як незареєстрований відвідувач. Ми пропонуємо Вам пройти реєстрацію для просмотра усієї інформаціі ПОРТАЛА!
Коментувати новину
Ваше Ім'я:
Ваш E-Mail:
Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Вставка ссылкиВставка защищенной ссылки Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
Ввести код: